Виживання в горах цілком залежить від того, де відбулася аварія або заблукали люди, місцерозташування гірського масиву (півкулі, континенту, віддаленості від населеної місцевості) і вертикальної поясної. У високогір'ї люди, що потрапили в екстремальну ситуацію, зіткнуться з тими ж проблемами, що і в полярній тундрі. Проте в лісовому поясі можливості виживання значно зростають.
Та все ж найбільшу небезпеку для людини, що потрапила в екстремальну ситуацію в гірській місцевості, представляють:
- малозаселені або взагалі не населені гірські території, де необхідні не тільки спеціальне спорядження і устаткування, але і певні навики руху в горах. Причому найбільш екстремальні умови існування в горах виникають на висотах понад 3000 м, оскільки там значно зменшується кількість рослин і представників тваринного світу, а з подальшим збільшенням висоти зникає зовсім;
- кліматичні особливості високогір'я, пов'язані з низькими температурами і їх різким перепадом, ураганні вітри, наявність сніжного покриву і льодовиків, льодопади, серйозна грозова небезпека;
- специфічний гірський рельєф, що має вертикальну структуру, пов'язана з цим висока лавинонебезпечність, гірські обвали, каменепади і розповсюдження осипів, створюючих на схилах конуси і шлейфи з дрібних і крупних каменів. Часто вони настільки круті, що рух каменів може відбуватися без видимих на те причин;
- раптові і рясні дощі приводять до різкого підйому рівня води в гірських струмках і річках, роблячи переправи через них небезпечними, а деколи і неможливими. Посилюється це і низькою температурою води в річках і силою водного потоку. А часті тумани утрудняють орієнтування; відсутність палива, недолік, а на великих висотах і повна відсутність продуктів харчування (рослин, комах, дрібних і крупних тварин);
- киснева недостатність, що викликається розрідженістю повітря на висотах понад 2000 м, робить значний вплив на психологічну стійкість, увагу і працездатність. На висотах понад 4500 м над рівнем морить недолік кисню може привести і до ще більших ускладнень - набрякну легенів і паралічу дихання.
Тому загальна стратегія виживання у високогір'ї зводиться до якомога швидшого спуску на безпечні висоти (нижче 2000 м над рівнем моря).
