У рафтинзі традиційно використовуються три способи гребли: орними веслами, встановленими на спеціальній рамі (rowing oars), канойний (paddling) і комбінований, коли весляру орними веслами допомагають як мінімум два каноїсти.
У "мецці" рафтингу - США, ще недавно, наприклад, на сході використовували тільки канойний спосіб греблі, а на заході - орний. Але, поступово, західні рафтери адаптувалися до енергійного групового канойного веслування, а східні - усвідомили потужність і маневреність орного.
Практично будь-який сучасний класичний рафт, завдяки симетричному корпусу, дозволяє вибрати будь-який спосіб гребли.
Чисто орний спосіб застосовується виключно при експедиційному і рятувальному використанні рафта. Є охочі використовувати орні весла в сімейному туризмі, де приживається і комбінований спосіб гребли. У комерційному сплаві встановлювати грібну раму є сенс тільки на вантажному судні, оскільки у разі бурхливої води можливі травматичні пошкодження малодосвідчених пасажирів.
Коли з'явився відеофільм "Дика річка" із зіркою Голівуду Меріл Стріп в ролі бравої рафтерши, нечисленні вітчизняні рафтери якийсь час знаходилися під враженням комбінованого способу гребли у всій красі продемонстрованого у фінальній частині картини. Робота носових веслярів з канойними веслами по витягуванню рафта з "бочок" (зона зворотнього руху води) і по бічних зсувах в доповненні до поступальних і обертальних зусиль орного весляру здавалася логічною і привабливою. Проте, незабаром з'ясувалося, що орне веслування на бурхливій воді вельми складне. У малодосвідченого рафтера до половини гребків проходить в холосту. Положення "обличчям вперед" не дозволяє використовувати всю потужність тулуба, а бортова хитавиця зводить нанівець синхронність рухів.
Мабуть, по-цьому в спорті і екстремальних сплавах немає альтернативи канойному веслуванню. Веслування канойними веслами в рафті - це цікавий командний захід, що вимагає розвиненого відчуття рівноваги.
Думка, що в рафте самостійно можуть сплавлятися недосвідчені новачки, глибоко помилкова і годиться для рекламних буклетів комерційних сплавних фірм.
Швидше за всіх активному веслуванню в рафті окрім фахівців в рівному веслуванні і водному слаломі, навчаються гірськолижники, сноубордисти, віндсерфінгисти, тобто ті, хто звик до зафіксованих стоп. Свої стопи рафтери заклинюють під надувною поперечиною, або втягають в спеціальні фіксатори (locker). Найбільша помилка - бажання додатково зафіксувати на борту судна свою дупу. Це найкоротший шлях до оверкилю (перевороту). У бурхливій воді рафт кидає як тріску, і лише активні зусилля всього екіпажа дозволяють зберігати судно на килі і вибраній траєкторії.
